Звернення учнів до вчителів «Секрети встановлення добрих стосунків між учителями та учнем»
Спілкуйтеся з нами якомога більше, особливо в позаурочний час. Ми хочемо знати вас краще.
Цікавтеся стосунками у нашому колективі. Пам’ятайте: якщо ви будете знати, хто з однолітків є для нас авторитетом, це допоможе вам на уроках.
Пригадайте себе в дитинстві та впізнайте в нас колишнього себе! Давайте вчитися одне в одного! Будь ласка, відчуйте нас сприймайте нас такими, якими ми є, зрозумійте наш внутрішній світ. Тоді ви зможете передбачити нашу поведінку чи реакції.
що добрі стосунки легко руйнуються, їх треба постійно підживлювати. Дрібниць тут не буває. Щоб зміцнити наші добрі стосунки, давайте разом шукати спільні інтереси та потреби.
Не обманюйте нашої довіри. Її важко завоювати, та легко втратити. Будьте чесні з нами.
Примушуйте нас до чогось лише тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися марними. Бо інакше ми можемо сприйняти це як посягання на нашу свободу особистості.
Вимагайте щось від нас з повагою. Нам легше сприйняти вимоги, якщо ви робитимете їх у ввічливій формі: вимоги-прохання, вимоги-поради.
Не будьте безапеляційними у своїх покараннях!
Ми любимо тих вчителів, які посміхаються та в яких є почуття гумору.
Зрозумійте, що часто ми мовчимо не від незнання предмета, а від страху перед аудиторією. Пригадайте свої перші уроки.
Викликаючи в нас почуття страху, ви принижуєте себе та нас. Ми починаємо хвилюватися та нічого не розуміємо. Подумки полічіть до 10, перш ніж викликати наших батьків, робити записи у щоденнику чи відсилати нас до завуча а чи не розписуєтесь ви у власному безсиллі?
Пояснюючи, переконуйте нас, дивіться на нас, не кричіть — в на ще п’ять уроків.
Зрозумійте, ваш предмет — важливий, але він не центр Землі, є ще й інші. Не намагайтеся перекласти на домашнє завдання те, чого ви самі не встигли на уроді.
Не стрижіть нас, будь ласка, під один гребінець. Адже ми всі різні!
Пам’ятайте: те, наскільки легко нам вивчати ваш предмет, залежить тільки від вас.
Психологія неуспішності
Часто чуємо від колег, від батьків чи просто знайомих, що чомусь дитина погано вчиться. Одразу всі нарікання на вчителя. Але вчитель не Бог. Давайте заглянемо в «психологічний кейс».
Труднощі, які молодші школярі відчувають при засвоєнні навчального матеріалу з мови, читання, математики, та їх психологічні причини можна розділити на три групи.
Так, перша група труднощів пов’язана з недоліками формування складних за структурою та багаторівневих за організацією рухових навичок письма й читання. Якість письма значною мірою обумовлюється рівнем розвитку психомоторної сфери учня.
Конкретними недоліками розвитку психомоторної сфери є:
несформованість зорово-рухової координації;
недостатній рівень диференційованості м’язових зусиль руки;
недоліки в розвитку мікромоторики.
Друга група труднощів обумовлена особливостями формування когнітивного компонента навичок письма, читання й обчислювальних умінь. Конкретними психологічними причинами, що лежать в основі цієї групи труднощів, можна назвати такі:
несформованість просторових уявлень;
недоліки в розвитку процесів звуко-літерного аналізу й синтезу та фонетико-фонематичного сприйняття;
недоліки в розвитку пізнавальних процесів.
Визначені труднощі при засвоєнні навчального матеріалу створюють вікові особливості розумової діяльності молодших школярів:
конкретність мислення (вона ускладнює розуміння школярем переносного значення слів і словосполучень, прислів’їв, алегорій; математичного змісту задачі у зв’язку із зосередженістю на її сюжетній стороні).
синкретичність мислення (відсутність необхідного й достатнього аналізу всіх даних, що призведе до неправильних умовиводів і помилкових рішень задач);
недостатність узагальнення мислення (обумовлює ускладненість при утворенні понять, що ґрунтуються на виділенні істотних ознак у навчальному матеріалі);
однолінійність мислення (тобто прикутість до якої-небудь однієї сторони розглянутого предмета чи ситуації, невміння бачити й утримувати у свідомості одночасно різні сторони, різні ознаки того самого предмета, невміння оперувати одночасно всіма потрібними для рішення задачі даними) обумовлює рішення задачі тільки одним способом;
інертність розумової діяльності (призводить до утворення шаблонів мислення, до стереотипності дій, незважаючи на зміну умов; може ускладнювати перехід від прямого способу дії до зворотного; виявлятись у труднощах при переведенні з однієї форми в іншу, наприклад, з буквеної форми в цифрову).
Третя група труднощів пов’язана з недоліками у формуванні регуляторного компонента навичок письма, читання й обчислювальних умінь. Конкретна психологічна причина, що лежить в основі цієї групи труднощів, складається в несформованості процесів самоконтролю й саморегуляції. Наслідками недостатності процесів самоконтролю й саморегуляції можуть бути:
невміння виявляти свої помилки;
зростання кількості помилок до кінця роботи;
виконання вимог учителя не в повному обсязі;
труднощі з формуванням рухової навички письма;
повільний темп письма.
Особливо слід зазначити труднощі в навчанні, викликані особливостями темпераменту учнів, що відбиває своєрідність природної організації їх нервової системи. У першу чергу це стосується повільних дітей – дітей із флегматичним темпераментом. У навчальній роботі в них можуть виникнути певні труднощі, обумовлені їхніми індивідуально-типологічними особливостями:
пропуск букв, складів, недописування слів і речень (унаслідок того, що учень-флегматик квапиться, щоб не відстати від класу);
повільний темп письма, читання, рахування;
невиконання письмових завдань у повному обсязі при обмеженні часу, відведеного на роботу;
уповільнене протікання розумової діяльності.
До психологічних причин неуспішності варто віднести також таке:
недоліки пізнавальної діяльності;
несформованість прийомів навчальної діяльності;
недоліки в розвитку мотиваційної сфери дитини;
неадекватне використання дитиною своїх індивідуальних типологічних особливостей;
невміння вчитись, переборювати труднощі;
труднощі засвоєння навчального матеріалу.
Робота зі слабовстигаючими учнями повинна будуватися за принципом заповнення пробілів у розвитку та вихованні. Їх необхідно навчити слухати, бачити, сприймати, переказувати текст і відповідати на запитання, виділяти у прочитаному головне. Особливу увага варто приділяти розвитку мови, тому що розумовий розвиток визначається мовним розвитком, що залежить від того, чи багато дитина читає, чи вчиться вона переказувати прочитане, чи відповідає на запитання осмислено.
Варто сказати, що в початковій школі закладаються основи подальшого благополуччя школяра, а саме: його вміння вчитись, стосунки з однолітками. Тому ставлення до дітей, особливо з «групи ризику», повинно бути доброзичливим, дружнім, неприпустимі авторитарна позиція й осуд за неуспіх. Необхідно, щоб успіх переживався учнями як радість, цьому повинна сприяти позитивна емоційна оцінка з боку вчителя. Велика увага повинна приділятись розвитку в дітей здатності до самооцінки своєї роботи. Самооцінка дозволяє спокійніше ставитись до результатів своєї діяльності й оцінки з боку дорослого. Та й шкільний психолог відіграє в таких ситуаціях не останню роль.
У роботі зі «слабкими» учнями вчитель спирається на такі правила:
1. Не ставити «слабкого» в ситуацію несподіваного запитання й не вимагати швидкої відповіді на нього, давати учню достатньо часу на обмірковування та підготовку.
2. Бажано, щоб відповідь була не в усній, а в письмовій формі
3. Не можна давати для засвоєння в обмежений проміжок часу великий, різноманітний, складний матеріал, треба постаратися розбити його на окремі інформаційні шматки й давати їх поступово, у міру засвоєння.
4. Не слід примушувати таких учнів відповідати на запитання з нового, щойно засвоєного матеріалу, краще відкласти опитування на наступний урок, давши можливість учням ознайомитись удома.
5. Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не тільки оцінкою, а й записами типу «відмінно», «молодець», «розумник» тощо) треба формувати в таких учнів упевненість у своїх силах, у своїх знаннях, у можливості вчитись. Ця впевненість допоможе учню в екстремальних стресових ситуаціях здачі іспитів, написання контрольних тощо.
6. Варто обережніше оцінювати невдачі учня, адже він сам дуже болісно до них ставиться.
7. Під час підготовки учнем відповіді треба дати йому час для перевірки та виправлення написаного.
8. Слід у мінімальному ступені відволікати учня, намагатись не переключати його увагу, створювати спокійну, не нервозну обстановку.
Неуспішність – складне і багатогранне явище шкільної дійсності, яка потребує різнобічних підходів і вчителя, і психолога, і батьків!
Рекомендації для вчителя щоб уникнути «Емоційного вигорання»
1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.
2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.
3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.
4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.
5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;
6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.
7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.
8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.